Артем обожнював Тому. Тому, коли та, після весілля зажадала, щоб вони жили з мамою, Ольгою Захарівною, Артем, згнітивши серце, погодився. Втім, у чотирикімнатній квартирі місця для трьох, Антона з Томою та тещі було більш ніж достатньо. Спочатку Ольга Захарівна поводилася пристойно. У справи зятя не втручалася. Потім почалося. – Томочко, твоєму чоловікові треба поміняти гардероб. Главі сімейства не слід одягатися як хлопчик. – Томочко, твоєму чоловікові треба змінити роботу. Те, чим він займається, недостойно чоловіка… – Томочко, поцікався, де Артем затримується після роботи…
– Тома, навчи чоловіка їсти гаряче, а то що це піца, та піца… – Яку машину? Ви з глузду з’їхали! Ви хоч уявляєте, скільки грошей йде на її утримання? … – Тома, твій Артем тебе не любить. Відбутися просто букетом на 8 березня – це моветон. Коротше, за рік чаша терпіння в Артема переповнилася. Все, що він робив, теща сприймала в багнети. Зрозумівши, що подальше проживання з тещею в одній квартирі може призвести до непередбачених наслідків, він вирішив уточнити у дружини: – Томе, а як ти погодилася вийти за мене заміж, за такий набір недоліків? – Не розглянула! – відрізала дружина.
Того ж дня Артем, зібравши речі, перебрався на орендовану квартиру, яку орендував у товариша. Подзвонив дружині: – Томо, я люблю тебе, і дуже хочу жити з тобою. Але лише з тобою, без твоєї мами. При всій моїй повазі до неї, жити з нею в одній квартирі я не зможу. Тому, люба моя, вибирай: ти зі мною, чи зі своєю мамою? – Чому ти дозволяєш собі ставити мені ультиматум? Ти не маєш права бути незадоволеним моєю мамою! Вона в мене єдина! А чоловіків у мене може бути сотня! – заве рещала Тома. – Зрозуміло. Бажаю тобі кохання та злагоди з усією сотнею чоловіків, — сказав Артем і кинув слухавку. Більше з Томою йому говорити не було про що.