Амалія та Інна не тільки сестри, а й подруги не розлий вода. Рідко таке трапляється. Амалія на рік старша, але сестри були такі схожі, що їх приймали за близнючок. Старша сестра, після школи навіть працювати пішла, щоб до університету вступати із сестрою разом. Вступили, відучилися, закінчили, влаштувалися працювати, але у різні підприємства. На одному з корпоративів, Інна та Дмитро, її колега, розслабилися, побешкетували. У результаті Інна завrгітніла. Ні Інна Дмитра, ні Дмитро Інну не любили. Але була за чата дитина, і Дмитро запропонував Інні вийти за нього заміж. Клавдія Степанівна, мама сестер, наполягла, щоб молоді жили з ними.
– Скоро дитина наро диться. Вам буде потрібна допомога. А тут і я, і Амалія під боком. Допоможемо! – сказала вона. Ось тут і сталося непоправне. Амалія та Діма закохалися одне в одного. Амалія, подалі від rріха, переїхала жити на орендовану квартиру. Щоб не зустрічатися з Дімою. Сподівалася, що з очей геть із серця геть. – Вас тепер багато. Нехай буде просторо. А, за потреби, я на допомогу прийду, – пояснила вона свій вчинок рідним. Амалія, звичайно ж, відвідувала батьків, але тільки в будні та в робочий час. Щоб не зустрічатися з Дімою. Той так само поводився в рамках. Так і жили два місяці, поки в Інни не трапилося мимовільне пере ривання ваrітності.
А ще через два місяці, коли Інна остаточно одужала, як фізично, так і морально, молоді, обговоривши все, дійшли висновку – розлу читися. Розлу чилися без жалю. Навіть із деяким полегшенням. Але коли рідня дізналася, що Амалія зустрічається із Дмитром, і вони планують створити сім’ю, вибу хнув жа хливий сkандал. – Зра дниця! Не хочу тебе більше знати! – верещала Інна… – Будь ти проkлята! – репетувала Клавдія Степанівна… – Я в заповіті згадаю лише Інну! – сказав батько. Амалія та Дмитро вже п’ять років живуть в іншому місті. Їхньому синові три роки. Ні він про дідуся з бабусею та тіткою нічого не знає, ні ті про нього…