З нею ми були знайомі досить давно, але на своє весілля вона мене не запросила. Через місяць ми зустрілися в кафе, і я привітала її невеликою домашньою рослиною і подарувала суму в конверті. Розповідь про весілля перейшла більше в розповідь про дітей чоловіка сестри, хоча вона й попереджала, щоб відвідувачі приходили без дітей. Подруга була певна, що дітям на весіллі не місце. Можливо, все піде не за планом, щось зіпсують, поб’ються, зламають. Навіщо дітей наводити на такі свята? Подруга дуже ретельно планувала весілля, сама обрала офіціантів, вирішила, кого поряд із ким посадити. Програма тамади, природно, теж була прописана до дрібниць.
У всі ці дрібниці діти запрошених не вписувалися. Весілля було повністю продумане: ігри, конкурси, танці – все до найменших дрібниць. Скажу, що сестра чоловіка була в розлу ченні і дітей їй нема з ким залишити на тривалий час. Бабуся була в списку запрошених, а наймати няню і не всі мають можливість, ще й небезnечно. За її словами, вона кілька разів зустрічалася із золовкою і порушувала тему дітей, але та все одно прийшла з ними, поставивши перед фактом у ресторані. Що ж їй робити? Свекруха не розгубилася і швидко домовилася про 2 додаткові місця для хлопчиків.
Дехто з гостей здивовано запитував, а чому не всі з дітьми? Хіба ж так можна було? Довелося виявляти чудеса винахідливості та дипломатії, відповідаючи на всі запитання. А ось замовити аніматорів, організувати дитячий стіл та ігри – не додумалася. Я не стала коментувати обу рення подруги, адже весілля не лише для тебе. Завжди треба вміти слухати і поважати чужу думку, чи можна було лише розписатися. Думаю, з нашої розмови стало зрозумілим, що я не дуже схвалюю її ставлення до дітей. Я вважаю, що при організації весілля потрібно враховувати думку, і можливості всіх запрошених.