“Як така чудова дівчина може бути такою непомітною?” – розмірковував Ігор, коли вперше побачив Машу у місцевій бібліотеці. Він почав заходити туди частіше, і невдовзі між ними почалася розмова. Маша була здивована його інтересом до неї, але їхні розмови були легкими та невимушеними. Ігор був зачарований її простотою та щирістю.
“Маша, ти не хотіла б повечеряти зі мною?” – спитав він одного разу, набравшись сміливості. Маша почервоніла, але погодилася. Ця вечеря стала початком їхнього роману, який був сповнений ніжності та взаєморозуміння. Коли Ігор зробив їй пропозицію, все містечко було здивовано. “Скромна Маша виходить заміж за багатого чоловіка зі столиці? Хіба це можливо? ” – шепотіли люди. На весіллі, коли Маша йшла по проходу, осяяна щастям, вона чула шепіт навколо: “Оце так, хто б міг подумати!”
Ігор, узявши її за руку, сказав: “Ти найпрекрасніша жінка, яку я коли-небудь зустрічав. Твоя скромність і доброта підкорили моє серце.” Маша усміхнулася у відповідь, її очі сяяли щастям. Вона зрозуміла, що справжнє кохання існує за межами зовнішніх якостей та соціального статусу. Їхня історія була яскравим свідченням того, що дива дійсно трапляються, а іноді вони починаються з найнесподіваніших зустрічей.