У тихий осінній вечір, коли листя вже почало фарбуватися в золоті та багряні кольори, Влада насолоджувалася спокоєм свого затишного будинку. Вона була зайнята читанням книги у вітальні, коли її чоловік, Олексій, увійшов з нерішучим виглядом. “Влада, люба, у мене до тебе прохання,” почав він, намагаючись уникнути її погляду. “Моя двоюрідна сестра потрапила у складну ситуацію, і їй потрібне місце, де вона могла б побути пару днів.” Влада, не підозрюючи нічого поганого, погодилася.
“Звичайно, Олексію. Це ж сім’я, ми повинні допомагати один одному у скрутну хвилину.” Через день приїхала Олена, “двоюрідна сестра” Олексія. Вона була миловидною жінкою з приємними манерами, яка швидко влилася в їхній сімейний уклад. Влада не могла не помітити, як погляди Олексія та Олени іноді зустрічалися, але списувала це на родинні почуття. Проте через кілька днів Влада почала підозрювати, що між Олексієм та Оленою щось більше, ніж просто споріднені узи. Вона помітила, як вони передивляються і шепочуться на кухні, коли думають, що їх ніхто не бачить і не чує. Одним вчором, коли Олена вирушила до своєї кімнати, Влада не витримала і запитала Олексія прямо: “Олексію, що насправді відбувається між тобою та Оленою?” Олексій зам’явся, і у його очах з’явилася вина. “Владо, я повинен був сказати тобі раніше… Олена – не моя двоюрідна сестра.
Я… ми зустрічалися до того, як я зустрів тебе. Але вона справді опинилася у складному становищі: без будинку та без грошей. Я не міг заплющити очі на те, що відбувається”. Світ Влади звалився в одну мить. Вона відчувала зраду і розчарування, але в той же час вона була вдячна за чесність Олексія. Вони довго говорили тієї ночі, намагаючись зрозуміти, як можуть перебудувати свої відносини після такого обману. Вся ця історія виявилася уроком для обох: для Влади – про важливість довіри та чесності у відносинах, а для Олексія – про наслідки неправди та таємниць.