Лев та Інна чотири роки намагалися заве сти дитину. – Я не знаю, що з нами не так, – сказала Інна, відчуваючи себе засмученою, – чому ми не можемо заваrітніти? Лев намагався її втішити. – Не хвилюйся, кохання моє. Ми продовжимо спроби. Якось у нас буде дитина. Я в цьому впевнений. Якось Лев вирішив здивувати Інну романтичною вечерею після важкого робочого тижня. Вони добре провели час, але після вечері Інні раптом стало дуже поrано. – Мене ну дить і паморочиться в голові, – стурбовано сказала вона, – може, мені варто зробити тест на ваriтність, про всяк випадок. Через деякий час з ванної вийшла Інна, що ледь стоїть на ногах. – Лев, дивись! – сказала вона, простягаючи тест на ваrітність, – дві смужки! У нас буде дитина!
Їхня мрія збулася, і вони відсвяткували це, незважаючи на поraне самопочуття Інни. Вони пішли до лікаря, щоб підтвердити ваrітність і переконатися, що все гаразд. У міру того, як ваrітність прогресувала, Лев та Інна все з більшим нетерпінням чекали появи на світ їхньої дитини. Коли день «Х» нарешті настав, Інну відвезли до полоrового будинку. Лев нервово крокував коридором, прислухаючись до kриків дружини. Нарешті він почув гучний крик їхньої дитини. – Це дівчинка, – сказала йому медсестра. Але їхня радість була недовгою. Головлікар повідомив Леву, що в їхньої доньки не розвинулася одна нога, і єдиний вихід із такої ситуації – протезування.
Інна відмовилася йти на це, і врешті-решт пара розлу чилася через розбіжності. Мати підписала відмову від своєї доньки. Лев вирішив самостійно виховувати їхню дочку Дар’ю. Він багато працював, щоб забезпечити її всім необхідним, у тому числі дорогим протезом, який дозволяв їй рухатися, зчитуючи скорочення м’язів. Дар’я вважала себе “надлюдиною” зі своєю “кібер -ногою”, а Лев ніколи не дозволяв їй відчувати нічого, крім того, що її цінують і люблять. Незважаючи на важкий початок життя, Дар’я виросла щасливою людиною, що відбулася у житті. Зараз вона не відчуває жодного дискомфорту, пов’язаного з ногою і живе щасливим, повноцінним життям.