Нещодавно ми з родиною зіштовхнулися із неприємною ситуацією. Подзвонила свекруха і сказала, що її троюрідна сестра приїжджає до нашого міста з дочкою, і вона дала їм нашу адресу, щоб вони могли десь зупинитися. Чоловік обурився: – Справа в тому, що у нас ремонт. Ми все перетягли в одну кімнату, а в іншій кімнаті йде ремонт, тому нам просто нема де приймати гостей. Але свекруха сказала, що це не є аргументом. – Вони не чужі, вони всі розуміють. Головне для них – щоб було де зупинитися, – сказала вона. Я запропонувала знайти їм номер у готелі, але мама чоловіка, схоже, все пропустила повз вуха.
Наступного дня ми приймали гостей. Я прожила з чоловіком десять років, але бачила їх уперше. Ми запросили їх до столу, сиділи з ними і розмовляли про все. З’ясувалося, що тітка привела дочку на іспити до університету. Коли вже був пізній вечір, родичі сказали, що втомились і запитали, де можна відпочити. Я сказала, що поруч із нашим будинком є недорогий готель, і ми вже забронювали їм там номер. Вони мовчки зібралися і пішли, навіть не попрощавшись. За годину нам подзвонила свекруха.
Мама чоловіка сказала, що ми зганьбили її перед її родичами і що ми могли б надати їм місце для сну хоч на підлозі. – Ну, особисто для мене неприйнятно укладати гостей спати на підлогу, і я не збираюся віддавати своє ліжко. Тим більше, що я вперше бачу цих людей, – пояснила я. Ми вже зробили достатньо, прийнявши їх, незважаючи на всі незручності під час ремонту. Ми заплатили за їхню кімнату, бо не знали, чи мають вони гроші на готель. Крім того, ми попередили свекруху, що не можемо приймати гостей. Цікаво, що ви думаєте про цю ситуацію? Як би ви вчинили?