Ганна росла скромною, розсудливою дівчинкою. Що зважує кожне своє слово. Цьому сприяло те, що мама дівчинка була вчителькою. – Дочко, я вважаю, що ти маєш вибрати шлях педагога. Хоча вибір майбутньої професії – це твоя особиста справа, – якось сказала мама. Ганна навчалася у випускному класі, коли після важкої хво роби не ста ло її мами. Вільного часу дівчина не мала. Після школи їй треба було якнайшвидше повертатися додому, щоб приготувати вечерю, обід наступного дня, забратися в будинку… Вона взяла на себе обов’язки господині. Адже хтось мав дбати про тата і брата. І про переїзд у місто, на навчання до педінституту вона не замислювалася. На кого залишить своїх чоловіків?
Після закінчення школи дівчина влаштувалася продавщицею в магазин, господарювала, і навчалася на заочному. П’ять років пролетіли швидко. Ганна стала справжньою красунею. Ось тільки на кавалерів не вистачало часу. Робота, будинок, навчання… Здобувши диплом, Ганна влаштувалася на роботу до школи, де викладала і мама. Перший рік ряснів сюрпризами. Учні не сприймали молоду вчительку всерйоз. А колеги ставилися до неї як до дочки. Але ці труднощі виявилися позаду. Настали канікули. Школі виділили путівки на море для учнів. На педраді вирішили, що разом із дітьми туди поїде Ганна.
Тут, на морі, Ганна вперше по-справжньому відпочила. І саме тут у неї закохався Андрій, рятувальник пляжу пансіонату, де відпочивали Ганна з учнями. Розлучаючись, Ганна та Андрій обмінялися телефонними номерами. Дівчина повернулася додому ожившою. Наче море змило з неї весь тягар життя без матері. – Ти вся світишся від кохання! – захопилися подруги. Андрій не витримав і місяця. Приїхав слідом за коханою. З подарунками та обручкою… Ганна сиділа в кріслі і милувалася заходом сонця. Поруч, у піску, порався її однорічний син. Жінка милувалася сонцем, що заходить у море. – Кохана, вечеря готова! – Покликав її Андрій з вікна кухні власного будинку.