Я вийшла заміж дуже молодою. Мій улюблений Олег тоді повернувся з армії. Сім’ї, що в мене, що в Олега бідні. Весілля у нас не було, бо не було грошей. Обручки і ті мені від моєї матері дісталися, а Олегу від його бабусі. Жити також нам тоді не було де, добре чоловік пішов працювати на завод і йому дали крихітну кімнату в гуртожитку, який став для нас дахом над головою на той час. За два місяці я дізналася, що ваrітна. Ми, звісно, зраділи такій новині, але ми мали серйозну проблему з житлом. Народився хлопчик. Ми з Олегом були щасливі.
Коли нашому синочку виповнився рік, я знову заваrітніла. Я трохи хвилювалася, як сприймуть цю новину рідні. За реакцією батьків, я зрозуміла, що вони не в захваті від цього. Минули роки, нам було важко упоратися з усіма труднощами. Викручувалися ми, тоді як могли, проте зараз діти вже дорослі, у нас свій великий будинок і ми дуже щаслива родина. Якби не підтримка чоловіка і не моя впертість, то не було б у мене такої чудової дочки. Та й ми з чоловіком, може, і не зважилися б на другу дитину через відсутність свого житла та інших проблем.
А якби багато років відкладали гроші та будували свій будинок, то були б уже не молоді і не зважилися на другу дитину. Коли тебе всі навколо засуджують, що ти живеш у злиднях, немає даху над головою, а хочеш дитину, то дуже тяжко стає на душі. Але якщо Бог посилає вам дитину, це велике щастя та радість, адже таке благословення дано не кожному, на жаль. Якщо хочете діток, не чекайте кращих часів чи більших можливостей. Адже якщо ви працелюбні, то колись буде у вас і власне велике житло, і шикарне авто.