Рідний батько буквально вигнав мене з дому, який мені заповіла бабуся. Але коли сестра вчинила з ним у такий же спосіб, він приповз до мене просити допомоги

Advertisements

Моєї мами не стало, коли на світ з’явилася моя молодша сестра. Виховував нас батько. Мене, молодшу сестру та старшого брата. Але здебільшого нами займалася бабуся, яка до того ж у міру можливостей допомагала своєю пенсією. Жили ми у маминій квартирі. Коли мені було 17 років, бабусі не ста ло і вона залишила мені квартиру, а батько сподівався, що квартира буде його. На той час старший брат поїхав до іншого міста вчитися, там і лишився. Батькові не сподобалося, що тепер господаркою буду я. Очевидно, на цю квартиру мав інші плани. Загалом, він поставив умову – або я пишу відмову на його ім’я, або щоб пішла з дому . Я подумала, що якщо зараз віддам квартиру, де я житиму з майбутньою своєю родиною? Я пішла, у чому була.

У квартирі залишився тато із молодшою сестрою. Потім я зустріла Павла. Ми одружилися. Але жили дуже бідно. Спочатку ми жили на дачі у свекрухи, я працювала там з ранку до ночі, потім знайшла роботу в кондитерській. Тато зі мною навіть не вітався. Ні разу він не прийшов і не зателефонував. А мені так була потрібна його підтримка. За три роки батько сам прийшов миритися. Як виявилося, потім сестра вийшла заміж і подала до суду на його виселення з квартири і знадобилася моя допомога. Я допомогла йому у суді. Сестра програла. У результаті сестра з чоловіком винайняли собі житло, а я повернулася в квартиру, яку старенька залишила мені і забрала батька до себе.

Advertisements

Через деякий час він знайшов дружину і переїхав із нею жити. Він нам ніяк не допомагає, навіть онукам подарунки ніколи не дарує і всім каже, що я йому винна квартиру. Але періодично, коли його виганяє та жінка, він живе в мене. Я мовчки приймаю, а самій прикро. Я нічого поганого йому не зробила і не просила бабусю заповідати квартиру мені. Це було її вирішення. Я не знаю, як вибачити його. Коли намагаюся з ним поговорити, він вдає, що не чує або змінює тему. Я знаю, що в старості він житиме з нами і боюся цього. Наразі мені 35 років і як бути далі я не знаю. Він мій батько, і мені не вистачить сміливості вчинити з ним так, як він колись вчинив зі мною.

Advertisements