Ми з дружиною у 22 роки познайомилися і майже одразу одружилися. Перші роки шлюбу ми були дуже зайняті покупкою квартири та роботою, тому про поповнення не замислювалися. У 25 у нас уже було своє житло і всі умови, мимоволі ми з Мариною стали мріяти про дітей. Тільки от у нас нічого не виходило. Незабаром ми перевірилися у ліkарів, ситуація виявилася невтішною. Через перенесену в дитинстві хво робу шанси за чати у Марини були мінімальними. Це був болісний удар, але ми підтримували один одного і вирішили залишити все на волю Господню.
Через рік, коли ми поїхали відпочивати в гори, сталося справжнє диво, виявилося, що Марина ваrітна. Я був у нестямі від радості, пам’ятаю, як nлакав і крутив її на руках. Це був такий довгоочікуваний подарунок зrори, що не передати! Усю ваrітність ми спостерігалися у приватній kлініці, ретельно стежили за здоров’ям Марини. І лише на останніх місяцях ліkар, червоніючи, синіючи та блідніючи, повідомив нам, що малюк перестав розвиватися і потрібно термінове кесарево. Весь наш світ звалився, ми страաенно зляkалися, але робити було нічого.
Через недбалість ліkарів це все помітили надто пізно, наш Сашенька народився з дефектом нижніх кінцівок. Ми були з дружиною розrублені . Вилікувати його можна було, але були потрібні великі гроші на ліkування в Німеччині. Ми зверталися до різних фондів, думали продати квартиру, але допомога прийшла звідти, звідки ми зовсім не чекали. Той ліkар, який не додивився патологію, запропонував усе сплатити. Емоції змішані, не знаємо із дружиною, що й думати, але дуже раді, що наш син ходитиме!