Загалом у народі ж кажуть, що молодших дітей у сім’ї люблять більше. У мене ситуація з батьками була протилежною. Таня була для них ідеалом у всьому, а я бракована дитина якась. Нас постійно порівнювали, але чомусь постійно у мене недоліки знаходили, а у Тані гідності! Це моторошно дратувало. Навіть гроші на сестру витрачали з великою радістю, а на мене з незадоволеним обличчям.
Чесно, не знаю, чим таке заслужила. Я просто не вписувалася в уявлення ідеальної дитини – тиха, повільна, спокійна. Таня була як ураган, любила бути в центрі уваги і в усьому хотіла бути найкращою. Ви б бачили, яке розкішне свято організували батьки, коли Таня школу закінчила! А коли я? Навіть тортика не купили.
Мені не наймали репетиторів, довелося самій намагатися. А Тані найняли. Пояснювали просто: “Вона здатна, їй потрібно”. За першої ж нагоди я знайшла роботу і з’їхала з дому, наговоривши наостанок усе, що думаю. Егоїстично? Можливо, але мені стало легше. Після цього 10 років минуло, ми не спілкувалися.