Віра сиділа на кухні і перейнялася спогадам, але раптом задзвонив телефон. Дзвонила дочка Катя. – Мамо, ми завтра приїдемо до вас. У Свєтки канікули, а Сашко взяв відпустку. – Ой, як же я рада, ви вже півтора роки як не приїжджали, ми дуже скучили за вами. Віра повідомила радісну новину чоловікові і знову поринула у спогади. Добре, що її життя так склалося. У молодості вона наробила багато дурниць. Жили вони у селі, але вона переїхала до міста, щоб стати бухгалтером. Курси вона закінчила, але оскільки досвіду роботи не було, ніхто її не брав на роботу. Тоді вона й влаштувалась працювати в магазин, щоб не повертатися до села. У магазині вже давно працювала Люба, яка допомогла їй облаштуватись. Люба запросила її жити з нею, щоби було дешевше. Віра не мала іншого житла, тож погодилася.
Люба почала давати поради новій подрузі. -Тобі треба постригти волосся, з такою косою вже ніхто не ходить. Зразу видно, що ти сільська. І речі тобі нові потрібні. Віра волосся постригла, речі їй подруга дістала, але гроші вона мала віддавати потроху, бо такої суми дівчина не мала. Через місяць Люба раптом зажадала ці гроші у Віри. – Нічого не знаю. Ти маєш віддати мені всю суму, господар з мене їх вимагає. Вона позичала у господаря їхнього магазину. – Якщо не можеш віддати гроші, тоді проведи ніч із ним і він пробачить тобі борг. Люба й сама так робила, тож у неї й водилися гроші. Після довгих умовлянь Віра погодилася.
Хазяїн прийшов до неї вночі, а коли йшов, залишив їй гроші. Ось у Віри почалося нове життя. Вона почала добре одягатися, купувати дорогі продукти, які привозила своєму братові та сестрі. Її мама почала підозрювати, що на одну зарплату таке собі вона не змогла б дозволити. -Віра, чим ти там займаєшся? Я давно зрозуміла, що не все розказуєш. Я бачу, що тобі дуже погано на душі. Віра все розповіла матері, а мама її вмовила кинути ту роботу та повернутися до села. Так вона й зробила, працювала бухгалтером у селі. Якось захворіла літня сусідка баба Зіна, і мама Віри відправила її відвідати Зіну та почастувати її пиріжками.
Там вона зустріла хлопця із сином. То був чоловік покійної внучки Зіни. Виявилося, що хлопець Віктор мав піти на роботу, привіз сина до бабусі, а вона сама захво ріла. Тоді Віра запропонувала посидіти з дитиною. І це тривало кілька місяців. Маля її дуже покохало, а вона покохала малюка Сашку. -Вікторе, я бачу, що Віра тобі подобається. Не проґав її. Син твій дуже прив’язався до неї, і ти теж на неї заглядаєшся. Я не ображусь, якщо ти про це подумав. Внучку мою не повернути, а дитині потрібна мати. Віктор наважився і подався з бабою Зіною до Віри свататися. Віра погодилася, вони побралися, а за три роки народилася у них дочка, яка і збиралася до них приїхати.