– Ось. Ти з сусідкою поралася, а вона квартиру якомусь троюрідному племіннику залишила. Ну, як то кажуть, з паршивої вівці хоч вовни жмут. Спасибі хоч, гараж тобі у спадок залишила… Ніна заміж вийшла у 35 років. За Богдана, який приїхав із села і працював у них у ЖЕК-у сантехніком. Чим він привабив молоду жінку, їй було незрозуміло. Може бути своєю відчайдушністю? Жив одним днем. А Ніна звикла до економії. Так її батьки привчили. Самі вони, заощаджуючи кожну копійку, зуміли нагромадити на квартиру дочки у місті. Ось тільки дівчина не уявляла, що Богдан виявиться таким меркантильним. Тітка Соня, сусідка, заспокоювала Ніну: “Все ж краще, ніж без чоловіка”. Сусідці, самотній старенькій, Ніна допомагала безкорисливо.
І те, що та квартиру заповіла племіннику, а не їй, Ніну абсолютно не турбувало. Жодної подяки від сусідки вона не чекала. А Богдан бурчав. Ну та вона звикла до його бурчання. – І взагалі, що ти, що твої батьки лише до грошей охочі! – раптом видав Богдан. – Ти б помовчав, так і бризкаєш слиною, що чужа квартира не дісталася. Ти мені краще скажи – чому ти мене обду рив? – Коли це я тебе обма нював? – Чому не сказав, що в тебе не мо же бути дітей? Ось наші з тобою ана лізи. У мене все нормально, а у тебе дітей бути не може через перенесену в дитинстві жо втяницю!
– Ну, а я звідки знав? Ну перехворів на щось у дитинстві, я що, пам’ятаю, чи що? Та й взагалі, діти – це зайвий головний бі ль. – І навіщо ж ти такий мені потрібний? Твоє марення слухати? Тож для цього і телевізор можна ввімкнути! Скільки разів я казала тобі, що хочу дітей. А ти зі мною погоджувався. Тепер діти тобі головний бі ль?! Так ось, без дітей ти мені не потрібний! – Гониш?! Ну гаразд, піду я. Але половину майна у тебе відсу джу! Нічого, звісно, у Богдана з майном не вийшло. Квартира записана на батьків Ніни, а гараж тітка Соня відписала за дарчою…