Марго з Владом увійшли до квартири, пройшли до кімнати і залишилися стояти, як укопані. На дивані спав чужий чоловік. Тобто він для Влада був чужим. А для Марго був колишнім, коханим чоловіком. Вони з Артуром були одружені чотири роки, народилася дочка. А потім чоловік подав на розлу чення, kинув її та поїхав до Італії з Вікторією. Три роки Марго чекала Артура назад, готова була пробачити йому зра ду. Але час все ліkує. Вилікував він і Марго від кохання. А два роки тому вона зустріла Влада, покохала і вийшла за нього заміж. Була впевнена, що Артур більше у її житті не з’явиться.
І ось тепер колишній чоловік нахабно з’явився у неї в квартирі. – Ти що тут робиш? – Розбудила Марго Артура. – У мене були ключі від квартири. А взагалі я твій чоловік і прописаний тут, — спросоння пробурмотів Артур. – Колишній чоловік. Ми розлу чені. Ти не забув? Тепер я маю законного чоловіка Влада. – І що. Квартира моя. Я тут прописаний. – І тут ти не правий. Квартира моя, довесільна. А тебе вже давно звідси виписала. Як зниклого безвісти. Так що йди з моєї квартири! – Запитала Марго. – Марго, люба, адже ми не чужі один одному люди. Я ж знаю, що ти любиш мене, ось я до тебе і повернувся.
– Це було давно і неправда. Я люблю Влада. А ти мені ніхто і звати тебе ніяк! Ще раз повторюю, залиш ключі і йди з моєї квартири. Не доводь справу до nоліції! До Артура нарешті дійшло, що тут він нікому не потрібен. Навіть доньці, яка притискалася до Влада і дивилася на нього з погордою. Він підвівся і почав збирати речі. Марго, яка завжди дивилася на нього з обожненням, навіть коли kричала йому в обличчя “Зра дник!”, зараз дивилася на нього з холодною байдужістю. Її навіть не зацікавило, чому він не в Італії…