Галина сохла по пічнику Максиму, а той у свою чергу був закоханий у вдову Віру, але не знав, як сказати їй про це. І тут доля влаштувала все сама

Advertisements

Максим майстер на всі руки: він і будівельник, він і пічник, і на фермі може працювати. Ось тільки ніде не мешкає довго. Не може ніде осісти. До жодного селища не прикипіла його душа. Так і мешкає, переїжджаючи з місця на місце. У черговому селі голова сільради взяв його на роботу пічником. Влаштував жити до бабці Наталі. Максим незабаром познайомився з жителями села. Пічки багатьом налагодив. Усі залишилися задоволені. І сподобалася йому вдова Віра. Троє дітлахів у неї, і господиня чудова, і мати дбайлива. Ось тільки, як до неї знайти підхід, Максим не знав. Просто так, перекидатися словами, це у нього добре виходило. А ось із серйозними намірами – ніколи не пробував.

А тут ще племінниця бабки Наталі навколо нього в’ється. Так Максим не проти і з нею завести інтрижку. Але робити це на очах Віри йому дуже не хотілося. От і тримав Галину на дистанції. Якось Галина принесла тортик, пару пляшок ігристого: – Святкуватимемо мій День Народження, – сказала вона. Сіли за стіл утрьох, наповнили келихи, а тут Віра прийшла. – Пташка в трубу впала. Максиме, допоможіть, будь ласка, – звернулася вона до пічника. – Вибач, Галино, свято відкладається, – сказав Максим і пішов із Вірою. Довго вовтузився Максим. Поки дістав птаха, весь вимазався у сажі. Віра, розумниця, йому гарячої води приготувала. А поки чоловік мився, вона йому пирогів напекла.

Advertisements

Сидить Максим, п’є чай із пирогами. І чує, як Галина прийшла, викликала Віру на вулицю і каже їй, мовляв, ти така-сяка, не смій у мене мужика відводити. Він мій, нікому його не віддам! – А дозвольте поцікавитися, з якого це такого часу я, Галино, став твоїм? Не було між нами нічого, і не буде. Навіть не мрій! – Максим, насупившись, дивився на Галину. Та пішла геть, звісивши голову. А тут Віра заnлакала. – Що з вами, Віро? – Ну, що я їй зробила, що вона мене ображає? Якщо живу одна, то, значить, мені можна грубити? Був чоловік, то весь час пив. Не ста ло його, то тепер усі намагаються принизити… – Хочеш, щоб цьому настав кінець? – Так. – Тоді виходь за мене заміж… Отак і залишився Максим на одному місці.

Advertisements