Вранці Люся гриміла на кухні всім, чим тільки можна. Здавалося, що посуд вона кидає, сама ходила з незадоволеним обличчям і щось бубоніла собі під ніс. Чоловік зайшов на кухню, чекаючи сніданку. Але й йому Люся жбурнула тарілку з кашею перед обличчям. Чоловіка це розлютило, і він сказав: -А тихіше ніяк не можна? Чи обов’язково все кидати? -Тихіше? А ти себе вночі згадай. Мало того, що прийшов додому посеред ночі в нетверезому стані. Так ще й ціле цебро риби з риболовлі приніс, чудово знаєш, що я терпіти не можу її чистити. -Нам їсти щось потрібно. Це хороша риба, що ти знову незадоволена. І вони почали сва ритись.
Діти вже перестали звертати на це увагу. Тому що батьки сварилися майже завжди. Чоловік пішов працювати. Вони з колегою цілий день встановлювали кондиціонери. Видно було, що його колега кудись поспішає. -Ну і в чому річ? Таке почуття, що в тебе думки не на роботі. -Та сьогодні у мене з дівчиною річниця. Хочу на обідній перерві піти до магазину косметики, купити їй щось особливе. Було нема чого робити, і він пішов разом із колегою до магазину. Поки той вибирав дорогі парфуми для своєї нареченої, чоловік звернув увагу на стійку з помадами. Очі округлилися від того, наскільки можуть бути дорогими помади.
Консультант навіть і не намагалася допомогти чоловікові, тому що він був у робочій формі, ніхто й уявити не міг, що має гроші. Але хотілося якось здивувати Люсю, тому купив якісну французьку помаду. Дружина не чекала на такий подарунок. Вона навіть очам спочатку не повірила: -Ти щось накоїв? Зізнавайся! Або мені знову доведеться відро риби чистити. -Нічого тобі чистити не доведеться. Я просто вирішив зробити приємне коханій дружині. Того вечора не було чути жодних сварок. Подружжя як любляча пара готували разом вечерю, багато сміялися. А діти навіть здивувалися, що батьки не кричать один на одного. А треба було просто трохи приділити уваги дружині, і тоді все змінилося на краще.