Ігор мовчки їхав засніженою трасою на прощання з рідним братом батька. Дружина з ним не поїхала, він сам так захотів, у неї кінець навчального року та іспити, та й донька одна залишиться. У Ігоря, окрім доньки, є ще дорослий син. У сина своя родина, мешкають вони в іншому місті. А донька цього року закінчує школу та збирається вступати до університету. Живуть вони у невеликому, але гарному будинку на околиці міста. Квартира теж є у місті, але вона здається. Життя у них спокійне, з дружиною чудово доповнюють одне одного, майже не сваряться. Так у думках Ігор проїжджаючи побачив чоловіка, що стояв на узбіччі похилившись, зупинився.
Це був дідусь, він допоміг літній людині сісти в машину. Чоловік їхав до дочки у гості. Їм було по дорозі та Ігор поїхав. Дорогою між ними зав’язалася душевна розмова. Дружина у Микитовича, так звали дідуся, пішла в інший світ кілька років тому, залишивши його одного. Було в них ще 2 сини, але за словами чоловіка, користі не було жодної. Один син ледар, і згадує батька коли гроші потрібні, а в іншого дружина буркотлива і жорстка, відбирають усю пенсію. А зараз зима і гріти будинок нічим, ось із надією їде до дочки, може прийме його. Доїхали вони, дід вийшов із машини в той момент, як дочка його вийшла надвір.
Здивовано і непривітно подивилася вона на батька і шкрябаючи серцем пустила в будинок. Ігор поїхав, але думками був із Микитовичем. Після поминок вони сиділи з родичами у дворі, а вранці він виїхав і вирішив заїхати діда провідати. Неспокійно було душі. Під’їхав він до хати, а біля хвіртки сумний дід сидить. Дочка збиралася його везти назад, і тут йому не раді були. Ігор забрав діда, і на півдорозі вирішив забрати його до себе. -Поживеш у нас, місця всім вистачить, а дружина тільки буде рада – умовляв він його. Ігор не помилився, на радість діду жінка з радістю прийняла його, накрила смачну, домашню вечерю. Так і залишився дід Іван у Ігоря з Лізою. Так і мешкають вони всі разом щасливо.