Після одруження у Андрія все геть легко і вдало складалося. Одружилися вони з думкою, що житимуть у батьків, але мама та батько переїхали до села, а квартиру якраз продавали, щоб поділити гроші між Андрієм та сестрою. Андрій накопичив гроші, і вони змогли купити велику однокімнатну квартиру, де просто поставили перегородку, зробивши дві кімнати. Думали, одна буде дитячою. Спочатку просто не хотілося, потім кар’єра пішла угору – вже було не до народження та виховання. А потім у них просто не виходило, а дружина ні в яку не хотіла ходити ліkарями. Чоловік теж не дуже горів бажанням заво дити дитину. Вони чудово жили тільки вдвох і обидва не дуже турбувалися про ті, хто їм у старості склянку води принесе.
Важливу роль відіграли ще й друзі, які вже малі дітей. Ось смороду й вирішили остаточно, що обійдуться без такого щастя, якщо саме собою якось не вийде. Коли їм двом було по тридцять три, вони вирішили вкластися у будівництво багатоквартирного будинку. Сума була не дуже великою, тому вони вирішили ризикнути, хоча багато хто їх відмовляв. І все-таки до тридцяти семи у них вже була готова для в’їзду однокімнатна квартира. Вони провели мінімальний ремонт, щоб вона виглядала ідеально. Дружина казала, це страховка, якщо все ж таки діти з’являться. А якщо ні, то вони племінниками все передадуть на старість років. Поки що вони вирішили здавати квартиру. Охочих було не те щоб багато, бо здавати намагалися самі, без послуг рієлтора.
Для більшого розголосу поділилися з друзями, щоб вони підказали, де їм оголошення публікувати можна, як раптом проскочило незручне питання про ті, чи не можуть туди в’їхати їхні друзі з дітьми. Вони роками живуть у орендованих квартирах, які в жахливому стані, а тут і новобудова, і хороший ремонт, ще й “знижку” отримати можна. Це була їхня помилка сказати про квартиру друзям, навіть не припустившись, що комусь із них може захотітися цю квартиру. Але тепер вони дуже шкодували, що розповіли про цю квартиру друзям. Щодо квартири, вони сказали, що їм треба подумати. Особисто Андрій думати про це не хотів. Кожен виживає, як може, чому вони не могли здати квартиру незнайомцю за нормальну суму, а не вічні знижки та поблажки для друзів робити?