Мати Артема все не могла заспокоїтись і ла яла сина за вибір дружини. Стільки грошей на неї витрачаєш, а сама нічого не має. Артем просив мати зупинитися, дружина в нього була чудова, красива, розумна і добра, але мати постійно її порівнювала з колишньою дружиною, яка була розпещеною грошима лялькою. Артему ця розмова набридла, він поцілував матір і пішов. Його мати була з характером, такою вона стала після сме рті чоловіка, якого дуже любила. Артема вона познайомила з колишньою дружиною, яка була гарною та багатою. Тоді Артем не відразу розгледів у ній недоліки. Ніна хотіла купувати дорогі речі, багато подорожувати і всім розповідати про щасливе та яскраве життя.
Про дітей навіть не замислювалася. А навіщо постать псувати так рано, можна ж після 40 років наро джувати. Але саме питання про дитину стало вирішальним при розладі у сім’ї. Вони швидко та взаємно розійшлися. Через якийсь час Артем зустрічає Віку і знайомить з матір’ю. Так свекруха і не прийняла дівчину, на весіллі сиділа похмура, а потім майже не спілкувалася з дівчиною, коли дізналася, що дівчина може і не зможе народити їй онука. Весь занурений у ці сумні думки Артем зайшов додому, як дружина зі сльозами на очах уткнулася йому в плече. -Милий, у нас нарешті буде дитина. – сказала вона.
Артем розгубився, і з радості ще міцніше обійняв дружину. Минуло 2 тижні, Артем із Вікою пішли в гості до Ольги Вікторівни. Відчинивши двері, жінка здивовано завмерла на порозі, крім сина з невісткою поруч стояв маленький хлопчик. – Невже взяли із дитячого будинку? – промайнуло в неї. Молода сім’я була така щаслива. Ольга Вікторівна нахилилася до дитини, а він зніяковіло втік до кімнати . Син пояснив їй, що то був племінник Вікі. Артем приобійняв дружину і радісно вигукнув, що вони чекають малюка. Жінка зі сльозами на очах узяла племінника невістки за руку і повела за стіл. Адже чужих дітей немає, і діти – це щастя.