Вже п’ятнадцять років, як Віра та Анатолій були одружені. Вони мали іпотеку, але платіж вони виплатили, і тепер могли розслабитися. Вони давно не відпочивали на морі і вирішили нарешті кудись з’їздити. Вони мали двох хлопчиків, які теж готувалися відпочивати з батьками. Діти були дуже слухняними та допомагали батькам у всьому. Вони вирушили до сонячної країни і залишилися там на два тижні. Їхня відпустка пролетіла швидко і вони хотіли продовжити, але раптово зателефонувала мама Віри і повідомила, що бабусі не ста ло.
Для Віри бабуся була всім, вона любила її більше за свою власну матір. Вона втратила свою найближчу людину. Будинок бабусі залишився Вірі, оскільки вона була єдиною бабусиною онукою. Все своє дитинство вона провела у бабусі. Мама Віри вийшла заміж вдруге і не приділяла доньці багато часу. Віра та Анатолій вирішили не продавати будинок бабусі, бо вона дуже любила його. У неї був великий сад із яблунями, грушами та сливами. Бабуся любила стежити за своїм садом. Єдине вони мали зробити ремонт.
Разом з дітьми вони взялися до роботи та зробили повний ремонт будинку. Весь ремонт був у сучасному стилі. Вони відремонтували навіть старі меблі бабусі, а у літній кухні з’явився своєрідний музей. По кутках стояли величезна комод і величезна скриня. У хаті стало дуже затишно. Але приїхала мама Віри, і почалися сварkи у хаті . Все дитинство про Віру дбала бабуся, а тепер вона почала командувати, вказувати та збирати врожай. Тільки тепер не вийде, тому що Віра тримала все під замком. Вона не дозволила матері втручатися у своє особисте життя.