Всі довкола кажуть, що виховувати дитину одній дуже важко. Може, перший рік життя мого сина мені й давався важко, але тільки через те, що я мало спала. У всьому іншому я добре справлялася, та й зараз справляюсь. Моєму сину 15 років, ми з ним спілкуємося, як близькі друзі. Я не набридаю йому сильною опікою, а він мене слухається. Але коли я заваrітніла, то мій хлопець зляkався. Він kинув мене, кудись утік. Він навіть не платив мені аліменти, виявився справжнім бояrузом. Свого сина я виховувала хоробрим хлопчиком.
Після того невдалого хлопця я більше не заводила жодних стосунків, мене цікавила тільки моя дитина. Та й як взагалі можна думати про інших чоловіків, якщо батько моєї дитини так сильно підвів мене. Я більше не могла довіряти нікому. Зараз у мене все гаразд у житті. І ось саме зараз мій колишній хлопець вирішив про мене згадати . Подзвонив мені, благав про зустріч. Сказав, що хоче побачити сина, виховувати його.
Я сказала, що хочу, щоб мій син виріс гідним і сильним, а не як його батько – бояrузом. Тим більше, сам син не хоче спілкуватися з батьком, я нікого змушувати не збираюся. Але тут стали наполягати мої батьки. Вони кажуть, що бідний хлопчик стільки років жив без тата, то не годиться, їм треба почати спілкуватися. Я проти цього, тож не бажаю нічого і чути від колишнього.