Після одруження Ірини та Андрія постало питання житла для молодої родини. Спочатку вони орендували квартиру. А потім почали замислюватися про покупку житла. Батько Ірини працює у фінансовій сфері. Він ще до одруження пропонував придбати квартиру доньки. Але батьки Андрія відмовили його, мовляв, пізніше вони спільно придбають дітям житло. Так минуло рік, але свекри ніби забули про свої слова. Тому Ірина та Андрій вирішили самі порушити цю тему знову. Взагалі батько Ірини був не проти, щоб свати подарували дітям квартиру та записали її на сина. Але вони чогось чекали.
Тоді отець Ірини покликав молодих та показав їм варіанти приміщень, з яких треба було вибрати одне. Ірина одразу обрала квартиру, яка припала їй до душі. Вона сказала, що житиме тут. Андрій мовчки спостерігав за дружиною. А потім відійшов убік і набрав матір. Розповів про вартість квартири, яку обрала його дружина. Він довго слухав свою маму. Коли повернувся, сказав, що його батьки погоджуються на цей варіант. Ось тільки грошей вони зараз не мають. Андрій попросив тестя, щоб той сплатив за квартиру всі гроші, а його мати обов’язково згодом поверне половину. Через деякий час молодята оселилися в новому житлі. Вони на свій смак розставили нові меблі.
Увечері до молодих мали прийти батьки, щоб подивитися, як влаштувалися їхні діти. Ірина мала чимало справ: прибрати, приготувати вечерю, привести себе в порядок. Увечері батьки довго ходили кімнатами, і всі розглядали. А коли всі сіли за стіл, мама Андрія попросила подивитись документи на квартиру. Ірина кивнула і принесла їх. Свекруха зблідла, побачивши, що власницею житла є лише Ірина. Батько Ірини уважно спостерігав за жінкою, а потім сказав: – Коли повернете половину суми за квартиру, тоді й переоформимо її на двох. А поки що я сплатив за все сам, тому повноправною власницею є моя Іринка. Я не маю нічого проти свого зятя, але й за дурня мене виставляти не треба. Мама Андрія сиділа нерухомо. Ще б! Не сталося так, як вона хотіла.