Інна народилася та виросла у столиці. Там у неї своя однокімнатна квартира. Три роки тому вийшла заміж за Матвія, який приїхав до столиці із глибинки у пошуках роботи. На роботі вони й познайомились. А три роки тому побралися. У них дворічна дочка. Інна зараз у декретній відпустці. Вдома сидіти набридло, тож легко прийняла пропозицію чоловіка поїхати у гості до його батьків. Познайомитись із ріднею чоловіка. З усіх його родичів Інна була знайома лише зі свекрухою та свекром. Ті приїжджали до них на весілля. Свекруха, на думку Інни, жінка непогана. Але її дуже багато. Ні на хвилину не залишає невістку з онукою самих.
І вічно розповідає історії про незнайомих Інні людей. Хто з ким посва рився, хто з ким одружився, хто регулярно зра джує дружину. У невістки вже голова пахне від її балаканини. Чекає не дочекається, коли вони сім’єю повернуться до столиці. І ще свекруха вкрай безцеремонна. З ранку раніше вривається в їхню кімнату і каже: “Вставайте, сніданок готовий!”. Потім мабуть Матвій спробував прищепити їй правила пристойності. Мовляв, не можна входити без стукоту. Тепер свекруха стукає. Але все одно відразу ж заходить, не дочекавшись запрошення.
Коротше, Інна вже готова втекти від неї до столиці. А тут ще Матвій заявив: – Я планую сьогодні зустріч із друзями у барі. Ти не заперечуєш? – Звичайно, заперечую. Мало того, що ти вічно кидаєш нас тут самих, вийдеш на п’ять хвилин поkурити, а тебе півтори години немає. Зустрів товариша, чи бачите. Тепер збирався кинути нас на цілий вечір? Ні, так я не згодна. Або береш нас із собою, або запрошуй друзів додому. Я не хочу залишитися одна з твоєю мамою і слухати історії про її сусідів та товаришів по службі. Жоден із варіантів, запропонованих дружиною Матвія, не влаштував. Так і не пішов на зустріч до друзів. Подружжя вже тиждень як повернулося до столиці, але продовжує обра жатися один на одного, зви нувачуючи опонента в егоїзмі.