Моя мама була двічі заміжня, у мене є сестра на п’ять років молодша за мене. У нас із Маринкою різні батьки. З моїм батьком мама лише три роки прожила і розлу чилася, вона казала, що мій тато був поrаним чоловіком. Після розлу чення батько про мене не згадував. Батька молодшої сестри мама щиро любила, але він вже був одружений і не планував розлу чатися. Підозрюю, що різне ставлення до нас із сестрою було обумовлено саме фактором походження.
Мама Маринку завжди любила більше, а я лише була тлом для неї. Після університету я одружилася, жити ми стали в однокімнатній квартирі мого чоловіка. Мама та сестра вважали, що мені дуже пощастило. Коли не ста ло бабусі, мама покликала мене до себе і сказала: -Оля, я вирішила, що бабусину квартиру я перепишу на твою сестру.
Ти житлом забезпечена, а твоя сестра тільки входить у життя. Так буде щиро. Нічого щирого я у такому рішенні не бачила. Вона віддала трикімнатну квартиру в центрі міста сестрі, пояснюючи це тим, що я мешкаю в однокімнатній квартирі чоловіка на пташиних правах. Я так посва рилася з мамою та сестрою через те, що ми років 10 не спілкувалися. Зараз сестра намагається помиритись, але я не знаю, чи потрібно її прощати.