Після школи я чітко для себе вирішила, що поїду вступати до столиці. Мама була проти, вона мріяла, щоб у мене нічого не вийшло і я залишилася б із нею у рідному місті. Але я успішно закінчила університет, знайшла гарну роботу і вийшла заміж на Льошу. Зараз я в декреті, але виходити на роботу особливо не збираюся, у мене чоловік досить добре заробляє. Але мама почала скаржитися мені на своє самотнє життя: -Ось так захво рію, а в аnтеку нема кому сходити, так і не ста не мене ніхто на помин ки не прийде. Мені було соромно, та й родичі всі на мене давили, що я залишила матір, а сама в столиці живу.
Тоді Льоша запропонував перевезти маму до нас, продамо її квартиру, трохи додамо і житимемо в одному місті. Мама зраділа такій пропозиції. З її квартири вийшло мало грошей за мірками столиці, тому Льоша додав ще більшу частину зі своїх накопичень, ми зробили гарний ремонт та перевезли маму. Спочатку вона раділа, а потім знову почала обурюватися: – Ось я одна цілими днями, учотирьох стінах. – Мамо, я можу приїхати із онуком. – Ну ось цього ще не вистачало, у мене потім голова бо лить, краще я в тиші посиджу.
Мамі неможливо догодити. Я вже не знаю, що робити, щоб їй було зручно та комфортно. Більше того, мама почала намовляти на мого чоловіка Льошу, який купив їй квартиру. – Твій Льоша постійно на роботі зникає, який із нього взагалі чоловік. -Мам, він багато працює, зате ми добре живемо і нічого не потребуємо. – Він, мабуть, kоханками бігає, а тобі мізки nудрить, ти йому не вір. Мені дуже неприємно чути таке і спілкуватися з мамою останнім часом стає нестерпно.