Ми з Ларисою двадцять два роки в шлюбі. Живемо ми тихо і мирно, оточуючі назвали б нашу сім’ю вельми благополучною. Але, як відомо, чужа сім’я – це потемки. Ніхто не знає, що 10 років тому в нашій родині сталася просто обурлива подія. Я особисто зловив свою дружину на зра ді. Я якось повернувся раніше з роботи, відкриваю двері своїм ключем, відразу в передпокої бачу чужі, чоловічі черевики.
А ось іншу частину я пам’ятаю смутно, мені зл ість просто застелила свідомість, я увійшов в спальню, а там чоловік в ліжку з моєю дружиною. Я не пам’ятаю, як схопив і викинув його з нашої квартири. Звичайно, я потім охолов, ми з Наташею все обговорили і вирішили, що зобов’язані зберегти шлюб заради наших дітей.
Перші три роки ми жили після цих подій з дружиною як сусіди, навіть спали в різних спальнях. Але з часом все відносно налагодилося, ми ніби знову стали ближче. Але час минає, а думка про те, що Наташа мені зра дила, досі заподіює мені бі ль. Я не знаю, чи можна це якось припинити. Розлу чатися в цьому віці вважаю нерозумним, а що робити не знаю.