Зі своєю найкращою подругою, Вікою, я перестала спілкуватися після свого весілля. Про все по порядку. З Вікою ми були знайомі з дитинства, навчалися в одному класі, разом вступили в універ, і там ми познайомилися з Сергієм. Сергій став нашим близьким другом, але незабаром я зрозуміла, що відчуваю до нього щось більше за звичайну дружбу. Коли ми з Сергієм почали зустрічатися, Віка чомусь почала говорити про нього всякі rидоти, мовляв, він не стане гарним сім’янином, і таке інше. Я була такою наївною дурницею, тільки в день нашого весілля помітила, що до чого.
Протягом усього свята Віка відкрито фліртувала з моїм уже законним чоловіком, намагалася привернути його увагу, не соромлячись моєї присутності. Саме через це я і вирішила перестати спілкуватися з цією людиною. Півроку тому мені зателефонувала Віка і запропонувала зустрітися, мовляв, обговорити щось важливе. Вона сказала, що має якусь пропозицію до мене. У кав’ярні, де ми зустрілися, Віка сказала, що скоро вона вийде заміж, але в неї вже є дочка, хрещеною якою вона й пропонувала стати мені.
Ну, я й погодилася, чому б і ні. Адже я була щиро щаслива за подругу… Стоячи вже в церкві, я звернула увагу на те, що майбутнього чоловіка Вікі ніде не було, а потім помітила ще одну деталь, яка стала вирішальною в нашій історії. На руці дочки Вікі була така сама родимка на тому ж місці, що й у моєї доньки та у чоловіка. Думаю, не варто говорити, що я незабаром подала на розлу чення і ні на секунду про це не пошкодувала. Єдине, мені стало шкода ні в чому невинна дівчинка, яка залишилася без хрещеної матері.