З чоловіком ми познайомилися випадково: на весіллі нашої спільної подруги. Ми сиділи за одним столом, розмовляли, невдовзі почали зустрічатися, зрештою одружилися. Чоловіку видали службову квартиру, а згодом ми змогли її приватизувати, продати та купити нову. Остап добре заробляв, я сиділа вдома і займалася дітьми. Коли діти пішли до школи, то я вирішила вийти на роботу. Пропрацювала там 7-8 років.
Діти виросли, створили свої сім’ї, а з чоловіком ми зустрічалися лише вечорами. Я пам’ятаю, що коли чоловік був ще молодий, казав, що у 50 років він вийде на пенсію. Я думала, що він просто жартує. Але, як виявилось, він говорив абсолютно серйозно. Оскільки він тепер цілими днями був удома, всі свої службові навички почав випробувати на мені. Як підсумок, ми почали сва ритися з різних дрібниць.
Крім моїх серіалів, чоловіка дратувало навіть те, як я п’ю каву, і як в’яжу шкарпетки. А все, що він робить, це цілими днями грає у свої комп’ютерні ігри. Я кілька разів намагалася переконати його вийти на роботу, хоч би на півставки – але безрезультатно. Якщо чесно, я б з ним давно розлу чилася, але нас аж надто багато пов’язує.