Якщо чесно, я не дуже смачно готую, але їсти можна. А випічка у мене виходить просто чарівною. Як мінімум, чоловік та діти завжди хвалили. Та й друзі дуже часто говорили, що такої смакоти вони ніде не куштували. У нас завжди було багато гостей: вони приїжджали з різних куточків країни, і ми всіх приймали з розкритими обіймами. Але після одного випадку я перестала приймати в себе вдома будь-кого.
Все почалося минулого Нового року. Друзі почали дзвонити по черзі та напрошуватися до нас на свято. Ми погодились і цього разу. Стали закуповуватися і скупили всього стільки, що нам вистачило б на три місяці. І ось прийшли всі гості. І я була в люті. Багато хто з них прийшов з порожніми руками, і тільки брат мого чоловіка додумався купити 7 пляшок шампанського та частування для дітей.
Більше того, протягом усіх свят жоден із гостей, навіть жіноча частина, не зголосився допомогти мені зі столом чи посудом. Я ледве витерпіла ці кілька днів, проводила всіх з широкою усмішкою, а потім повернулася до чоловіка і сказала, що це востаннє, коли ми приймали гостей.