Іван та Ольга були із заможних сімей. Вони прожили гарне життя, понад 45 років. На жаль, Івана не ста ло шість років тому. Познайомились вони ще студентами, зіграли розкішне весілля, у подарунок отримали квартиру у столиці. Незабаром після весілля у них народився син Тарас, тому було вирішено з однушки переселятися в троячку. Оля завжди ставилася до людей зверхньо, а центром її світу був Тарас. Через 28 років подружжя вирішило переїхати в область, але Оля поставила умову: жити вони мають у приватному будинку. У результаті купили двоповерховий, переїхали, а квартиру в столиці залишили синові.
Тарас часто приїжджав до батьків, а згодом порадував їх новиною про швидке одруження. Настав час знайомитися з невісткою. Який же був подив Олі, коли вона побачила на порозі Машу – дочку прибиральниці, яка працювала разом із нею довгі роки. Жінка одразу оголосила, що проти їхнього весілля. Більше того, сказала Тарасу, що, якщо він їх не послухається, вони заберуть у нього столичну квартиру. Найголовнішим для Тараса була сама Маша, а не її статус та гроші її батьків, тож його вибір був очевидним. Чоловік сам віддав матері ключі від помешкання, а Ольга пообіцяла більше з ними не спілкуватися.
У молодих народилося дві дочки. Нині вони живуть і працюють у Празі. Коли не ста ло Івана, Оля залишилася зовсім одна. Але гордість не дозволяла їй помиритися із сином та невісткою. Свого дня народження вона була одна. Як би там не було, накрила стіл, сіла на диван і розnлакалася. Але несподівано задзвонив телефон. Це була Маша, яка привітала її з днем народження та запропонувала помиритися. Більше того, невістка запропонувала Олі переїхати до них до Чехії. Оля сказала, що подумає. Але жінка вже була щаслива: незважаючи на її характер, діти пробачили її, і на старості вона не буде сама.