Оксана прожила та пропрацювала в Італії 20 років. Головною метою перед від’їздом було забезпечити дітей квартирами. Зі своїм завданням Оксана впоралася сповна: старшій дочці купила житло, середній віддала свою квартиру, а синові допомогла збудувати будинок. Залишилося одне: забезпечити себе житлом. Оксана розуміла, що великий будинок їй не потрібен, тому з часом купила однокімнатну на першому поверсі з великим балконом. Повертаючись із Італії, Оксана везла із собою суму у розмірі 10 тисяч євро. Як би там не було, вирішила не говорити дітям про те, що має відкладені гроші.
Коли вона була вже на батьківщині, діти приходили по черзі, кожен розповідав про свої проблеми, а Оксана продовжувала їм допомагати. Тоді діти й зрозуміли, що в їхньої мами ще є деякі гроші. Син попросив грошей на ремонт машини і на оплату навчання онуки – Оксана дала. Донька сказала, що в неї зламався холодильник – той самий сценарій. Оксана переконувала себе, що вона робить правильно, адже щастя дітей – головне. На початку цього року Оксана почала почуватися дуже погано.
Вона пішла до ліkаря, який порадив їй поїхати на курорт. Коли вона переглянула ціни, то потрібної суми для двох тижнів відпочинку в неї вже не було. Оксана була змушена зателефонувати дітям та попросити про допомогу. Сказала, мовляв, вона їм допомогла сповна, тепер настала їхня черга. Доньки сказали, що час зараз складний, а потрібна сума для них надто непідйомна. Син взагалі сказав, що грошей не має. Тільки того вечора Оксана зрозуміла, яких невдячних дітей вона виховала. Але вже було пізно: на курорт вона так і не поїхала.