У житті Лариси все було чудово. Вони з чоловіком наро дили двох дівчаток, Інну та Ніну, дали їм усе, забезпечили гарною освітою та непоганим фінансовим стартом. Все повинно бути чудово, але чудово не було через одну жа хливу недуrу: обидві доньки Лариси були безnлідними. Вона змогла дати своїм дітям усе, проте хто б міг подумати, що не всі проблеми вирішуються грошима… Лариса все думала, за що їй таке покарання… вона ж ніколи нікому зла не хотіла… хоча…
Лариса мала рідну сестру, яка вийшла заміж не так вдало, як вона. У Світлани був середній достаток, син та дочка. Чоловік був звичайним роботягою, а дітям вони дали все, що було в їх силах. Лариса завжди хизувалась перед сестрою своїм достатком, багатством, а та їй нічим не відповідала, тільки щиро раділа за сестру. Ось, дострибалася Лариса. Що тільки дівчатка не робили: і до знахарок ходили, і до астрологів, і до всіх можливих і неможливих фахівців, і до найкращих rінекологів – нічого не допомагало.
Гаразд, якби був хоча б найменший процент заваrітніти, дівчатам взагалі жодних шансів заваrітніти не давали. Ось і сиділа Лариса у свої 50 з гаком і думала, в який це злий жарт доля з нею зіграла, раз вона завжди хвалилася перед сестрою, а на старості років сама почала Світлані заз дрити, яка тим часом няньчилась вже з онуками. А може, проблема в тому, що не варто хвалитися матеріальними благами?