Моя Наталя завжди була дуже сором’язливою людиною. Коли ми збиралися компанією друзів, вона поводилася як зашугана мишка – тихо та скромно. Розмовляла вона лише тоді, коли її про щось питали. Наталя ніколи не скандалила і не влаштовувала мені сцени рев нощів. Але я дуже любив її і був до неї уважним: постійно задарма її подарунками.
Швидше за все, наші стосунки були ідеальними, адже ми не мали одне від одного жодних таємниць. Я повертався додому з роботи – і на мене чекала вечеря, усміхнена дружина, порядок і чистота. Здавалося б, живи і радуйся, але мені вічно чогось не вистачало. Тому я завів собі kоханку. Коли Наталка дізналася про це, ми розлу чилися. Я переїхав до kоханки, і тільки тоді зрозумів, яким я був дурнем.
Тепер у квартирі, в якій ми жили, вічно був безлад, а після роботи я був змушений самостійно готувати собі вечерю. Про що говорити зі своєю новою жінкою я взагалі гадки не мав. Тому я й вирішив повернутися до Наташі. Але спізнився: вона вже мала чоловіка. Яким ідіотом я був. Ніколи не пробачу собі того вчинку.