Родичі були вкрай незадоволені тим, який стіл я накрила до їхнього приїзду. Але ж я їм заздалегідь попередила, що ми самі живемо ледь-ледь

Advertisements

Днями зненацька до нас приїхали наші далекі родичі. Звичайно, спочатку вони попросили мого дозволу, але я чітко сказала їм, що ми живемо у злиднях і ледве зводимо кінці з кінцями. Не можу сказати, що ми голодуємо, але живемо просто без особливої розкоші. Ми не можемо приймати гостей у нашому домі, бо я – пенсіонерка, а мій син працює у нього скромни доходи. Але, незважаючи на мої натяки, вони все одно приїхали.

Приїхали, то приїхали! На обід у нас був чай, печиво та хліб з олією. Наші рідні їли мовчки, зберігаючи похмурий вираз обличчя. Мене це не хвилювало, тому що я заздалегідь попередив їх, що ми на мілини. Я пригощала їх тим, що ми мали, і що ми самі їли із задоволенням. На вечерю ми мали чай, легкий суп, хліб з плавленим сиром і бутерброди з ковбасою. Вони сиділи з похмурим виразом обличчя, ніби чекаючи від нас якогось бенкету.

Advertisements

Коли я не поставила на стіл гостинці, які вони принесли, один із родичів почав лаятись на мене. Я була збентежена: вони принесли гостинці для нас чи для себе? Якщо для себе, то могли б попросити поставити їх у холодильник. Вони довго сперечалися з нами, перш ніж зібрали речі та поїхали наступного дня. Мене не турбує, де вони залишаться на ніч. Цим людям відтепер не радіють у моєму будинку. Принаймні, у нас залишилося трохи їжі: вафельний торт, печиво, зефір та фрукти, тому все гаразд. Увечері ми питимемо чай з моїм сином, насолоджуючись смачними вафлями.

Advertisements