Ми стали жити у будинку батьків чоловіка. Все було чудово до того моменту, як мати чоловіка не почала ночами будити мене

З Денисом ми побралися у дуже молодому віці. Йому тоді було 20. Він навчався та паралельно працював офіціантом. А я тільки-но закінчила коледж і влаштувалася на роботу, де мені платили мало не мінімальну зарплату. Оскільки грошей на оренду житла не було, ми змушені були жити з батьками мого чоловіка. Вони з радістю прийняли мене до своєї сім’ї. Здавалося, все у нас йде добре, але незабаром все різко змінилося. Свекруха почала буквально діставати мене своїми пустими розмовами. Іноді ситуація сягала абсурду: вона могла розбудити мене вночі і сказати, що їй терміново потрібно мені дещо розповісти. Але зазвичай нічого серйозного не було. Найчастіше свекруха просто ділилася своїми переживаннями щодо моєї вrгітності.

Денис розумів, що поведінка його мами просто неадекватна. Він намагався натякнути їй, що нікому не цікаві її розмови посеред ночі. Але свекруха нічого не розуміла – або вдавала. Через два місяці свекруха вирішила перекласти на мене всі обов’язки по дому. Більше того, я мала ще й за свекром доглядати. Як результат – у мене не залишилося жодної вільної хвилини. А мої пробудження о 4 годині ночі, звичайно, нікуди не поділися. Якось я просто не витримала, у мене почалася істериkа, я зібрала речі та поїхала до своєї мами. На щастя, мама не почала розпитувати мене, що трапилося, а просто постелила і поклала мене спати. Я жила у мами вже котрий день, а від Дениса не було жодної звістки.

Але одного разу він приїхав о 6-й ранку – з валізою. -Ти мої речі привіз? – Запитала я, ледве стримуючи сльо зи. -Ні, це порожня валіза. Збирайся, я винайняв квартиру. -Але як? -У друга є друга квартира, і спеціально для нас він знизив ціну втричі. Тепер ми житимемо окремо. Моєму щастю не було меж: я кинулася на шию Денису, подякувала йому, і побігла збирати речі. Дорогою Денис розповів, що сталося за моєї відсутності: -Мама сказала, що ми зобов’язані жити з нею, інакше вона залишить мене без спадщини. Але я розумію, що ми молода сім’я, і нам треба жити окремо. А мама, сподіваюся, скоро охолоне. І справді: коли з’явився наш первісток, свекруха прийшла до полоrового будинку з величезним букетом квітів. Вибачилася за все, що зробила, а для нашого нового житла подарувала мені чайник та постільну білизну.

Leave a Comment