Знаєте, я працюю у сфері обслуговування, а точніше, офіціанткою в одному кафе, і думаю, ви чули історії про жахливі стосунки деяких відвідувачів, зокрема «яжматерів» до офіціантів. Я думала, у мене складається саме така історія, проте все вийшло навпаки. У мій єдиний вихідний мені зателефонував мій колега і попросив вийти за нього на роботу, адже у нього трапилося щось термінове, і натомість пообіцяв замінити мене будь-якого дня, коли я тільки забажаю.
Ну, вийшла я на роботу, але відчуваю, у мене щось з ранку голова починає бо літи, а потім, як зрозуміла, через що це. По залі бігала 4-річна дівчинка, молоді батьки якої із серйозними обличчями щось бурхливо обговорювали і не помічали, як їхня дочка всіх відвідувачів коաмарить. Я як відчувала, що від цієї малявки мені дістанеться. Я вийшла в зал з тарілками крем-супів у руках, і тут дівчинка як врізалася в мої ноги з розгону! Весь вміст тарілок виявився на мені.
Я побачила, як дівчинка біжить до батьків, уже уявляла, з яким тоном мій начальник скаже мені про звільнення. Я вирішила зіграти на випередження, підійшла до батьків і почала вибачатися, але мене перебила мама дівчинки: – Ні, що ви, це я маю перед вами вибачатися. Це моя непосида вас з ніг збила. Сподіваюся, у вас не буде проблем із начальством. А за ті супи я заплачу. Знаєте, я мало не заре віла тоді. Виявляється, бувають такі супер-люди.