Я одразу після весілля став відчувати якусь антипатію до себе з боку тестя. Ми з Катею після весілля тимчасово переїхали до її батька, який мешкав один у трикімнатній квартирі. Ми збиралися пожити там, доки не накопичимо на власне житло, але доки ми жили в тій квартирі, вирішили зробити по-іншому. Справа в тому, що Катя мала брата, який жив в іншому місті у власному будинку. Він дуже рідко заглядав до батька, а іноді навіть на свята не дзвонив.
Ми з дружиною, не довго думаючи, дійшли висновку, що швидше за все тесть залишить квартиру нам. Тоді в хід пішов будиночок у селі, залишений мені від бабусі. Будинок був дуже старим і непридатним для життя, тому я його продав і зробив ремонт у квартирі тестя, а потім і всі меблі оновив. Навіть після цього ворожість тестя до мене нікуди не зникла. Мені було, чесно, прикро, адже фактично я дбав про нього більше, ніж його рідний син, котрий заходив до нас, тільки з проханнями.
Знаєте, тесть міг зробити мені зауваження, що я не так щось прибив або неправильно щось зробив. Втім, він до всього міг докопатися, але те, що він зробив перед своєю сме ртю, я ніколи в житті не забуду і, мабуть, не пробачу йому. Всю квартиру тесть залишив синові, який жодним боком до цієї квартири стосунку не мав. А головне цей пітух до мене підійшов якось і сказав, щоб ми почали збирати дрібнички, адже будинок він здаватиме.