Аня приїхала із схудлого містечка до столиці вчитися. Її батьки винайняли для неї кімнату в трикімнатній квартирі. Окрім неї в квартирі жив ще й господар квартири Дмитро, хлопець років на п’ять старший за Аню. Аня, що пристрасно бажає переїхати на ПМП до столиці, і бачачи перед собою “безгоспне” добро, швиденько взяла Діму в оборот, закохала в себе, заскочила до нього в ліжkо і заваrітніла. Треба сказати, що великих зусиль їй докласти не довелося. Діма особливим досвідом у відносинах із протилежною статтю не володів, хоча жінки в його житті були. А красуня Аня, з її осиною талією та зеленими очима, “вбивала наповал” і не таких. Молодята зареєстрували свій шлюб, і Аня стала повноправною столичною мешканкою.
За кілька місяців із довгострокового закордонного відрядження повернулися батьки Діми. Справжні хазяїва квартири. Свекор, не схваливши одруження сина, і маючи великі можливості, швиденько оформив на ім’я сина та невістки двокімнатну квартиру, і, на превелику радість Ані, відправив їх жити туди. Через сім років у Ані з Дімою було двоє дітей. Обидва працювали. Непогано жили. Часом сва рилися. Все, як у всіх. А потім Діма закохався. У молоду співробітницю. Залишив дружині з дітьми квартиру та перебрався жити до kоханки. Дмитро виплачував належні аліменти у строк.
Минуло ще тридцять років. За цей час Аня більше не виходила заміж. Пояснювала це тим, що всі чоловіки козли та жила заради дітей. Виростила, діти навчалися на заочному та одночасно працювали, щоб допомогти матері. Вивчилися, стали робити кар’єру, досягли певних успіхів. У них уже свої сім’ї та своє житло. А Дмитра його пасія прогнала. Той спробував повернутися до Ганни, але отримав від воріт поворот. Тепер він живе у орендованій квартирі, отримує пенсію. Хво ріє. Діти йому допомагають. І продуктами, і ліками. Дмитро вважає, що йому пощастило із дітьми. Ось такий шлюб за розрахунком і його фінал.