З підслуханої в автобусі розмови намалювалася така картина. Сюзанна хороша людина, завжди готова відгукнутися на прохання про допомогу. І ось довелося їй важко захво ріти. Настільки важко, що їй необхідне лікування у ліkарні. Але жінка від госпіталізації відмовилася, сказала, що ліkуватиметься амбулаторно. У цьому ліkарі її попередили – у такому разі вони не можуть гарантувати повне ліkування. Будуть наслідки. Але Сюзанна наполягла на своєму. Чому? А тому, що у неї двоє дітей, шести і трьох з половиною років. Їх нема з ким залишити. Навіть на два тижні, які необхідні ліkарям на ліkування у стаціонарі.
Батько дітей? Втік від дружини, коли та сказала, що ваrітна другою дитиною. Навіть від аліментів намагався відлинути. Заявив у суді, що діти не його. ДНК тест довів протилежне. Але навіть після рішення суду аліменти доводиться вибивати із нього за допомогою судових приставів. Свекри? Батьки колишнього чоловіка повністю на боці сина. Про онуків нічого чути не хочуть. Батьки Сюзанни? Сюзанна з батьками після того, як вони в заповіті вказали єдиним правонаступником сина, проігнорувавши інтереси доньки, не спілкується. Якщо доньку забули, то про онуків точно не згадають.
Подруги? Сусіди? Всі вони мають своє життя, свої сім’ї, своїх дітей. В усіх робота. І що примітно, дізнавшись про це, ці самі сусіди і подруги співчутливо зітхали: “Ну як так можна, така хороша, добра жінка. Завжди готова прийти на допомогу. Але ж не пощастило, в її оточенні потвори, часто-густо!” ” … А мене в цій історії зацікавило два аспекти. Перший: ось ці “кумушки”, адже вони знаходяться в найближчому оточенні Сюзанни, раз так добре поінформовані про те, що сталося. Вони самі себе виродками не вважали? І друге: чи може хороша людина не мати близьких людей? Таких, які прийдуть до нєї на допомогу у важку хвилину?