Коли Галі було три роки, її мати вирішила переїхати до Італії. Спочатку вона говорила, що все це для доньки, мовляв, зможе заробити грошей, щоб доньці краще забезпечити майбутнє. Але незабаром для всіх стало очевидним, що дитина їй не потрібна. Грошей Катерина не вислала, спочатку якісь виправдання для цього вигадувала, а потім і не приховувала свою байдужість. Галя залишилася у бабусі та дідуся по батьківській лінії. На жаль, її батька не стало, коли Катерина була на останньому місяці ваrітності. П’я ний водій збив його просто на тротуарі.
Молодій жінці не дуже подобалася перспектива прожити матір’ю одиначкою, вона хотіла ще влаштувати своє особисте життя і вважала, що дитина цьому заважатиме. Багато чоловіків боя ться жінок із дітьми. Тому вона знайшла спосіб, віддала доньку батькам чоловіка та забула про неї. Через два роки вона вийшла заміж за іноземця і перестала навіть дзвонити. Галі батьків замінили бабуся та дідусь. Вони жили в селі, виживали на одну пенсію, але все одно намагалися забезпечити щасливе дитинство внучці. Дідусь знайшов підробіток, щоб купувати Галині гостинці, гарний одяг та іграшки.
Галя росла в атмосфері кохання та турботи, про матір не думала. Вона просто змирилася з тим фактом, що Катерина її залишила, і просто раділа, що в неї така чудова бабуся і такий крутий дід. Дід робив з нею уроки, розповідав усілякі класні історії з життя. Так і минуло дитинство Галі. Мати її згадала лише тоді, коли Галі вже вісімнадцять років було. Вона пропонувала Галі переїхати до неї до Італії, бо захворіла і потребувала допомоги. Обіцяла Галі багато грошей дати, навчання забезпечити у кращому інституті. Але Галя відмовилася, вона вважала за краще залишитися з дідусем та бабусею.