Ми з Миколою познайомилися на останньому курсі університету. Хлопець був у мене закоханий. Навчався у тому самому університеті, але на іншому факультеті. Як потім виявилось, почуття у нього вже два роки були, але він не наважувався підійти. Я до нього нічого не відчувала, але мені подобалися його залицяння. Я знала, що він має проблеми з фінансами, бо ми були студентами, але все одно приймала подарунки, які він дарував мені на гроші, які позичав. Мене мало цікавили складнощі, з якими він стикався.
Він щиро любив мене, дбав. А потім, коли знайшов добру роботу, запропонував одружитися. Після реєстрації шлюбу нічого не змінилося, Коля був вірним, люблячим, а я поводилася як справжня стерва. Зараз мені дуже соромно за мою поведінку. Я поводилася дуже черство і безсердечно по відношенню до Колі. Пам’ятаю, що навіть хвалилася у подружок його ставленням до мене і говорила про те, наскільки він мені байдужий. А Коля зі шкіри геть ліз, щоб мене всім забезпечити. Наш шлюб тривав недовго і розпався з моєї ініціативи.
Я зустріла Ігоря та вирішила, що з ним мені буде краще. Ігор був матеріально забезпеченішим. Він мав свою квартиру, машину, дачу. Однак, для нього я не була кращою і єдиною, у нього не було сильних почуттів щодо мене. Згодом наш шлюб став нещасним. Ігор на мені заощаджує кожну копійку, ні в що не ставить мене. Я все частіше згадую Колю, його трепетне ставлення. Соромно, що я колись цим нехтувала. Мені дуже соромно за свою поведінку та вчинки. Я усвідомлюю свою провину, але не знаю, як все виправити.