Світлана привела свого хлопця, Павла, познайомитись із батьками… – Павло психолог, – сказала дочка, коли всі сіли за стіл. – Чудово! – Стрепенувся її батько Сергій Сергійович, – мені якраз потрібна допомога психолога. – Тобі?! – здивувалася мама Свєти Ольга Захарівна. – Мені. Чи ти думаєш, що в мене все прекрасно? – Якщо Вам потрібна допомога, то я готовий надати її, – сказав Павло. – Зачекайте, Павле, – Ольга суворо подивилася на чоловіка, – Ти що, незадоволений життям? – Незадоволений. Мені у родині дуже поrано. – Як поrано? – Стривожилася дочка, – ти ніколи нам цього не говорив.
– І обов’язково треба було це сказати за Павла?! – Розсер дилася дружина. – У психолога треба говорити лише правду, – відрізав Сергій. – Яку правду?! – Дружина все більше розпалювалася. – А таку. Ви вдвох просто тероризуєте мене. Варто мені лише натякнути, що Ірі пора заміж, так ви відразу затикаєте мені рота, – сказав батько. – Ну, тату! – обурилася дочка. – У тебе дах поїхав?! – обурилася дружина. Причому і дружина, і дочка промовили свої фрази одночасно. – Ось будь ласка. Я ж казав, Павле, що вони удвох проти мене. А ще додай, що крім цього вони мене так утискають у правах, що я почуваюся пригніченим.
– Яким таким “пригніченим”?! – зашипіла дружина. – Таким, – сказав Сергій Сергійович, – у нас сьогодні дорогий гість, а ви на стіл вишневу настоянку не виставили. – Павло не п’є! – заметушилася дочка. – Чому не п’ю? – здивувався Павло. – Якщо психолог, то не людина? Часом дуже корисно для зняття стресу. – Рідненький ти мій! – Сергій аж підстрибну. – Відразу видно справжнього психолога. Однією пропозицією мою недугу виліkував. І Сергій Сергійович пішов по вишневу настоянку… Того ж вечора вирішили – буде весілля!