Влада я зустріла у дві тисячі п’ятнадцятого року, коли відвідувала сестру, яка живе з чоловіком в іншій країні. Там у нас і все почалося. Потім, коли я повернулася до батьків, він регулярно приїжджав до мене. Зрештою , ми вирішили, що я переїжджаю жити до нього. Місяць ми мешкали окремо. Потім були фінансові труднощі і ми переїхали жити до його батьків. – Моя мама дуже добра та гостинна, – сказав Влад. Я повірила. Про те, що зробила величезну дурість, зрозуміла згодом. По-перше… у присутності матері голос Влада практично неможливо було почути. По-друге, його мати щодня влаштовувала нічні застілля.
Виставляла на стіл по три пляшки червоного. Як я пізніше зрозуміла, вона ці застілля влаштовувала для того, щоб у її синочка не залишалося сил залізти на мене. Але посиденьок їй здалося недостатньо, тому вона ще й гуляла у нас під дверима до ранку. Підлога у них страшенно рипіла, тому її променад не давав спати. Я готувала вечерю собі та Владу о сьомій вечора. Цей факт сильно обурив “гостину” матусю. По-третє, вона постійно копалася у наших речах. Перевірила ще й мою білизну. По-четверте, коли я була у ванній, вона копалась у моєму телефоні.
Знайшла моє листування з мамою, де я скаржилася на її самодурство і показала своєму синові. Я не сумнівалася, що вона постійно капає синові на мізки, лаючи мене на чому світ стоїть. Але нарешті ми з’їхали від неї. Ви думаєте на цьому все скінчилося ? Як би не так. Вона раз на тиждень викликала сина до себе та влаштовувала там йому чистку мізків. Щоразу, повертаючись від матері, Влад був сам не свій. Ходив похмурий. Варто йому трохи відійти від маминих наклепів, як вона знову викликала його до себе. Нарешті він сказав: – Я не можу розірватися між тобою та матір’ю. Я відвезу тебе назад до батьків. Лише про одне я шкодую, що взагалі погодилася поїхати з ним.