Моя мати зараз часто дзвонить і скаржиться, що я її не відвідую, що моїх дітей давно не бачила. Тільки вона сама ви нуватиця ситуації, що склалася. Сестра моя старша за мене на шість років. Вона в двадцять сім вискочила заміж за приїжджого мужика, весілля зіграли, і він забрав її до себе на північ, дуже далеко. Мати тоді дуже переживала. Всі розмови були про сестру вдома тільки. Мати так трагічно це все сприймала, як ніби її насильно туди забрали. Через рік я вийшла заміж за Анатолія.
Мати мені відразу заявила, щоб я на торжество пишне не розраховувала: – Алла, ну ти сама розумієш грошей зараз немає, я все сестрі твоїй посилаю. Вона ваrітна, а її чоловік втратив роботу. У неї тимчасові труднощі, зараз важливіше їй допомогти. Ти ж не обра жаєшся? Ага, не ображаюся. А коли сестра заміж виходила, їй влаштували пишне весілля. Ну це гаразд. Потім сестра народила двох дітей і з чоловіком розлу чилася, квартиру вони розміняли на дві кволі однушки.
Тоді мама вирішила: – Алла, ну ти ж все розумієш. Я квартиру продам, Аріна продасть свою однушку. Ми там пристойну трикімнатну купимо. Ти не ображайся, майно завжди дістається тим, хто в старості буде стежити. Так-так, я ніколи не ображаюся. Так мати поїхала. З дітьми мені допомагали батьки чоловіка. У нас кредит, тому я багато працюю. Мати дзвонить і просить приїхати, але у мене немає ніякого бажання.