Ось про всіх дорослих їхні діти піклуються, а ось мій син зовсім про мене не думає. Я ж не молода вже, мені сімдесят виповнюється в цьому році. Коли Олег з Катею одружилися, то жити стали у мене. Ну, а куди їм ще йти? Катя вагітна ще тоді була первістком. Я сама їм запропонувала до мене переїхати. Не справа це, щоб молода сім’я з маленькою дитиною поневірялася по кутах чужим. А у мене трикімнатна, простора квартира, всім місця вистачить. Та й грошей у них не було, працював один Вадим, кінці з кінцями насилу зводили. Так і стали жити разом. Коли народився перший онук, я невістці з усім допомагала.
Вона тоді недосвідчена була, боя лася малюка купати і сповивати. Я її всьому навчила. Я і ночами не спала, з дитиною іноді сиділа, щоб Катя трохи поспала. Костя в дитинстві був дуже примхливим. Коли йому три роки виповнилося, Катя заваrітніла вдруге і наро дила близнят. Тут зовсім турбот стало багато. Якби не моя підтримка, Катя б ні за що не впоралася. Троє маленьких дітей, з яких двоє-немовлята! Я завжди була на підхваті, у мене вільного часу не було, всім допомагала. Взяла на себе все господарство: готування, прання, прибирання, щоб Катя спокійно дітьми займалася.
Ніхто ніколи не вірив, що вони коли-небудь накопичать на квартиру, адже грошей в сім’ї завжди не вистачало. Але тут Катя отримала в спадок трикімнатну квартиру, вона сама цього не очікувала. Син з невісткою дуже зраділи, всі свої нечисленні накопичення спустили на ремонт, збираються переїжджати. А мені nрикро. Поки я була потрібна, вони жили зі мною. Майже п’ятнадцять років прожили. А зараз, коли діти дорослі, і моя допомога вже не потрібна, збираються kинути напризволяще!