У нас з чоловіком двоє маленьких дітей, я сиджу з ними вдома в деkреті. Відповідно, працює з нас в сім’ї тільки чоловік. Він приносить всю зарплату мені, а я її складаю в шкатулку на поличці. Чоловік не бере звідти нічого зайвого. Іноді пару раз на місяць він може трохи грошей взяти, щоб з друзями погуляти, але я не маю нічого проти. Собі я практично нічого нового не купую, тому що в першу чергу йдуть на дітей, а коли черга покупок доходить до мене, то грошей вже не залишається і так кожен раз.
Цей місяць видався особливо складним у фінансовому плані. Заплатила за всю комуналку, віддала якусь частину грошей в садок за дітей, ще й погода змінилася, потрібно було терміново одягати дітей. Тому, коли чоловік відкрив скриньку через два тижні після зарплати, то став kричати: – Тут навіть немає і половини! Куди ти постійно зливаєш всі мої гроші? – Що значить зливаю? Я взагалі-то на сім’ю все витрачаю. Тільки ось подарунок на день народження своєї сестри трохи витратилися, та й то купили простенький браслет їй, ти сам сказав, що ціна нормальна.
– Один раз день народження, можна зрозуміти… але де всі інші гроші, куди пропадають? – Так треба було дітям одяг до нового сезону купити. – Так нехай доношують один за одним. – Ти що зовсім ненормальний? У нас старша дочка, і молодший синок. Якщо я сина в рожевий костюм дівчинки одягну, буде тобі нормально? – Ну тоді записуй свої витрати, так будемо контролювати і десь економити. – А може краще ти почнеш більше і краще працювати, щоб не контролювати дружину за кожну копійку?