Так вийшло, що у нас був нестабільний фінансовий стан, ось моя невістка і не витримала – і подала на розлу чення. Я її взагалі не дорікаю в тому, що вона прийняла таке рішення. Коли мій син одружився, вони були молоді, потім наро дили дитину, хоча самі були майже дітьми. Спочатку все було добре, але потім грошей стало не вистачати, сина мого зві льнили, невістка не змогла змиритися з такими труднощами. Вона забрала мого онука і поїхала назад до батьків, подала на розлу чення. Алі ментів вона не просила, так і з сином бачитися не забо роняла.
Мій син дуже любив мого онука, постійно забирав його до себе, водив на каруселі, грався з ним, дзвонив дуже часто. Невістка взагалі не проти була, вона розуміла, наскільки важливо спілкування між сином і батьком. Так вже вийшло, що невістка майже відразу після розлу чення вийшла заміж, другий чоловік її забезnечений, на руках носить, дарує дорогі подарунки не тільки їй, але і синові. Мій онук почав просити таких же дорогих подарунків від свого тата, але природно, син мій не міг змагатися з вітчимом мого онука.
Кожен раз йому було ніяково від того, що син його постійно порівнює зі своїм вітчимом, каже, що вітчим купує йому все, що він захоче. Я розумію, що він дитина і просить подарунків, але невістка могла б якось збавити його апетит. Потім я стала помічати, що син почав все рідше і рідше бачитися з моїм онуком. Коли я запитала, у чому причина, то мій син чесно зізнався в тому, що на самому справі він не може купувати дорогі подарунки своїй дитині, тому і тримається подалі від нього. Я сказала, що він чинить неправильно, адже дитині потрібна не тільки мама, але й тато.