Коли я стала нареченою Стаса, то першим ділом дуже старалася сподобатися його мамі. Ми дзвонили один одному у свята, вітали, дарували невеликі подарунки. Але все це було марно, тому що при живому спілкуванні свекрусі було абсолютно плювати на мене. Це зараз я розумію, що тоді по молодості я тільки даремно втратила свій час і нерви на цю жінку. Моя свекруха крім свого сина більше нікого навколо не помічає. Те, що я не підходжу її синові, я чую кожен день. Я просто впевнена, що ще не існує такої жінки, яка була б гідна її сина.
Стас каже, що просто він одна дитина в сім’ї, тому мама всю свою любов направила на сина. А були б ще діти, то стало б куди простіше жити. Тому що свекруха лізе і суне всюди свій ніс, куди не просять. Ось хоча б наш звичайний день може початися з несподіваного візиту свекрухи. У неї свій ключ вже є, вона заходить до нас в квартиру, як до себе додому. Спокійно починає користуватися моєю кухнею, щоб приготувати для свого сина сніданок. А ще вона при мені ж збирає Стасу контейнери з їжею на роботу. Та ще так демонстративно, щоб показати Стасу, що я ні на що не придатна господиня.
Я раніше дуже сильно ображалася, але зараз мені все одно, тому що у мене інші турботи. Я народила двох дітей. Перед пологами я прочитала стільки книжок по вихованню дітей, щоб випадково не стати такою, як моя свекруха. Час минув, але одна образа залишилася, тільки вона злегка змінилася. Якщо раніше мені було прикро, тому що свекруха мене ні в що не ставила, навіть просто спілкуватися зі мною не хотіла. То тепер вона також байдужа до своїх онуків. Я не знаю, що сказати, але вона все ще схиблена на Стасі, хоча у неї маленькі онуки підростають.