З самого дитинства я поставила собі за мету бути кращою у всіх сферах мого життя, стати кращою версією себе, щоб ніколи і нікому не заздрити і завжди бути номером один для себе. З найменших років я кожним своїм кроком доводила, що це не порожні слова на вітер. Я навчалася на одні п’ятірки, без перебільшення, навіть четвірок не було. Я займалася балетом, і там я була найкращою у своїй групі, виконувала всі сольні номери. Всі вчителі захоплювалися мною, а ровесники заздрили. Їхні емоції для мене служили лише їжею, якоюсь мотивацією для подальших досягнень. У підліткові роки я серйозно почала займатися моделінгом.
Це була моя пристрасть, моя «робота» була моїм улюбленим захопленням, а що ще потрібно для повного щастя та успіху в плані кар’єри?! У 90-ті роки я була однією з найуспішніших моделей країни, за кожну зйомку і за кожен показ я отримувала такий гонорар, що за ці гроші я могла б спокійно забезпечувати 2-3 сім’ї. Ця медаль мала і зворотний бік: захоплена роботою, я геть-чисто забула про своє особисте життя. Ясна річ, до мене клеїлися купи чоловіків, але деяких із них і чоловіками було складно називати. Лише мужики, яким подобалася моя зовнішність, та й усе. Більшого вони про мене не знали, а вони й не потрібні були мені зовсім…
Згодом, особливо після 30-ти років, я почала відчувати якусь порожнечу в серці та на душі. Я подорожувала різними країнами, займалася своїм ментальним здоров’ям, активно займалася спортом, грошей мені вистачало хоч яхти знімати, але все ще чогось мені в житті не вистачало. Лише на пенсії, вже не така активна та здорова, живучи в абсолютній самоті, я усвідомила, що готова проміняти всі роки своєї модельної кар’єри, на те, щоб зараз у мене хоч один онук був, щоб я теж сиділа з ним, як це робили мої ровесниці… Ви не уявляєте, як мені зараз хочеться сім’ї… як же я хочу готувати смаколики і чекати своїх дітей з онуками, а потім забиратися за ними і доживати свої дні, що залишилися, за руку з чоловіком…